Сергей Жадан — по траве, по мураве у дорог

Елена Заславская
***

по траве, по мураве у дорог,
по холмам, на которых ничто не растет,
они переходят – живые, сбиваясь с ног,
на тот свет травы, где и она оживет.

и ты спросишь траву – почему ты еще растешь?
Сознавая, что она так и будет расти
в тех местах, откуда ты, собственно, и идешь
и в раю, куда ты хочешь прийти.

и пока они делают шаг туда,
с того света травы слышится: голос их
замолкает, и тот кто живет пока
тот высыхает, как шепот, звучал и затих,

и тает сердцебиение, пульс исчез
и стало слышно как посреди пути
сначала они уходят из жизни в лес,
а после и жизнь сама выходит из их.

Сергей Жадан
***

по траві, по придорожній траві,
по насипах, на яких не росте трава,
вони переходять – вимучені і живі –
на той бік трави, де вона теж жива.

І ти питаєш трави – чому ти далі ростеш?
Знаючи, що трава буде і далі рости
поміж тим місцем, звідки ти, власне, йдеш
і місцем, куди ти хочеш прийти.

І доки вони переходять на інший бік,
з того боку трави чути, як замовка
їхній шепіт, і хто з них іще не зник,
той, ніби власний шепіт, поволі зника,

чути як зупиняється серцебиття,
чути як серед насипів мовчазних
спочатку вони виходять із цього життя,
потім життя повільно виходить із них.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *