Архив метки: Україна



Мелодекламация — Так насувається доля

kovil

Автор композиции Paul Winter.
За создание Мелодекламации благодарю Ялту Вадимовну.



Так насувається доля

1***
Як насувається доля?
БТРами
По моїй землі.
Стогнуть
Ті, що померли,
А ті, що живі
Ляжуть поряд
У ковилі,
Гарячі від крові,
Солоні від крові,
Червоні від крові
Луганських синів.
Так насувається доля –
Людожерським бажанням війни.

2***
Як насувається доля?
Під мінометний грім.
Спочатку тремтять долоні,
Але потім
Міцніше тримаєш
Свій АК-47,
Або що там є під рукою.
В окопі,
Як у прірві, що розірвала навпіл
Небо моє волошкове
Й поля мої золоті.
Так насувається доля,
А ти все кричиш їй: «Стій».

3***
Як насувається доля?
Сльозами дітей, матерів,
Йде труна за труною,
Горе заходе у дім,
І раптом сльози застигають у горлі,
І серце вже не тремтить,
І цієї самої миті все, що лишається тим,
Хто йде по моїй землі –
Це сором.
Бо доля – це ми,
Ті, що обрали опір,
Й святий обов’язок боротьби.

 

Майдан. Игра на выживание.

«Надо брать в руки оружие»-Алексей Арестович.
«Головний герой озброївшись Ак47 залишився охороняти барикади», — компьютерная игра.

***
Мой прошлый пост «Майдан. Заклятье уицраора» вызвал бурное обсуждение и неоднозначную реакцию моих товарищей, приятелей и просто знакомых. За это время мне дали много советов: съездить в Киев на Майдан, заняться благотворительностью, писать стихи, а не статьи, составить рейтинг честных СМИ Луганска и тд. и тп. Многие выявили обеспокоенность моим психическим состоянием: «ты не адекватна», и переживали, не подвергаюсь ли я репрессиям со стороны руководства и супруга-майдановца )))

В мою, и без того неспокойную жизнь, ворвались фейсбучные вихри. И пока я, читая комментарии типа «плохому регионалу — плохой гроб. хорошему – хороший» переживаю, как бы не было войны, политтехнологи уже готовят общество к такому повороту событий. Continue reading