«Анестезия»

«Анестезия» – это антология поэзии против боли и смерти, настоящие живые воспоминания, письма на тот свет.

В книге собраны произведения восьми авторов из Украины, Литвы и Латвии, которых объединило стремление привлечь внимание общества (и власти) к проблемам неизлечимо больных людей, живущих с невыносимой болью и рассказать о своем собственном опыте.

Анестезия

Про людське

Немов татуювання
Витравиш мене
Зі шкірі, із думок, із літер
Своїх оповідань.
Казав, що тіло —
Храм і цілував
І клірос,
І верхівки бань,
Та в храмі вже немає Бога.
Буває так: ось був, і раптом зник,
Лишилося сім’я, із якого
За 40 тижнів виростає чоловік.

Венский бокс

Мы с нею танцуем в паре,
Учитель танцев нам говорит:
Держим дистанцию, не на базаре,
Раз-два-три, раз-два-три, раз-два-три.
Она-бриллиант, ты-оправа,
А я искусный ваш ювелир,
Мы с ней налево, а ты — направо,
Раз-два-три, раз-два-три, раз-два-три».
В любви не бывает правил,
Как на войне, все всерьез,
Раз-два-три, раз-два-три, раз-два-три и Нокаут.
Так вальс переходит в бокс.

Сно-видіння

Тьмяніють очі, у яких
Немає іншої розради
Ніж бачити тебе, мій гріх,
Моя надія, моя втрата.
Та буде ніч, коли вони
Сяйнуть, неначе тихі зорі.
Знай, то зустрілись наші сни,
Хоч і розбіглись наші долі.

Тридцять три діаманти

Ф.

Цілуй мене, цілуй мене, або
Візьми і вбий від пристрасті та люті.
Троянда анусу, оспівана Рембо,
Думки про піхву у віршах Андрія Любки —
То все слова, а ти мене любив,
Неначе дивну промовляв поему,
А я  розповісти не маю слів,
Красиво, щиро та натхненно,
Як наші перетнулися світи,
Простягнуті у просторі та часі,
Буденно в повсякденному житті
І в смерті, в церкві й на матраці.
Люби мене, люби, або помри,
Бо все одно не зможуть передати,
Всі діаманти мови, тридцять три,
Як порізно нам існувати.