ПАЛЬЧИК

Я очень редко пишу стихи на заказ. Шансов заручиться моим согласием в этом вопросе мало. Они есть у людей из ближнего круга (таких немного) или, если повезет, у человека, способного вдохновить на внутренний заказ )

Недавно мне прилетел заказ на перевод с русского на украинский. Переводами я никогда не занималась серьезно, только игралась в свое удовольствие. С украинского на русский я переводила Жадана. Давно. С русского на украинский — Ходасевича и Мандельштама. Тоже давно. А вот автоперевод — это что-то новенькое для меня. Ниже мои веселые труды на этом поприще. Оригинал стихотворения на фото.

Автоперевод прилагается. Оригинал написан очень давно, лень искать когда. А вот автоперевод свежее творение.

Человек из прошлого, хорошо знакомый с моим творчеством прошлых лет сделал мне такой заказ. )

ПАЛЬЧИК

А я цуралася колись чоловіків,
Та дивний досвід не буває зайвим,
Так сонця промені, гарячі і легкі,
Спідницю простромили ніжним сяйвом,

І сонячний бешкетник і пустун,
Сказати соромно, куди заскочив, зайчик,
Під тихий стогін про між ніг сягнув,
Й за ним пішов і мій хоробрий пальчик!

Як пригадаю свій безвинний гріх:
Вже й сонечко зайшло за синю хмарку,
А я все пестилась, і солодко, і жарко,
І все одно мені було на весь цей світ!
2024

Сергей Жадан – Он почтальоном был в Амстердаме

Сергей Жадан – «Он почтальоном был в Амстердаме»
Перевод – Елена Заславская

Он почтальоном был в Амстердаме,
слушал аббу, сидел на траме,
дрочил на порно, когда хотел,
друзья его, алкаши-радикалы
говорили: мы все провтыкали,
мы, так сказать, по уши в дерьме.

В стране стагнация и мудацтво,
либерализм, толерантность, левацтво
не ясно, как мы еще наплаву,
Евросоюзом правит сволота
они твердят – «Свобода, свобода»
но нормальную негде купить траву.

Но на Востоке страна есть такая,
она сегодня подобье рая,
там солнце свободы в зените жжет,
там люди раскованы и открыты.
Пробуй, пробей-ка каналы сбыта,
давай перекинем культурный мост!

Там радость нисходит на каждую хату.
Там церкви московского патриархата
снимают порчу и славят джа.
Мануфактуры, ларьки, союзы
там контролируют профсоюзы
и песней звенит за колхозом межа.

Там пьют абсент при жестокой простуде.
Там женщины суки, верней суккубы,
спрятав в горле своем полутьму,
исполнят любые твои капризы.
Давай, чувак – афганки свези нам!» –
Повторяли они ему.

И он ступил на волшебную трасу.
Авиалиниями Донбасса,
где на завтрак – одно бухло,
мечтая, как будет все охуенно,
он вылетел за пределы шенгена,
оставив все, что было его.

Он сел в аэропорт под Луганском,
из всех иностранных зная албанский,
который тут вроде бы знают все,
Он в руки попал удивительной паре –
водитель на форде и друг в раскумаре
И звезды сияли во всей красе.

Водитель сказал: «Все нормально, зёма,
дружище, чувствуй себя, как дома,
кругом друзья здесь, ты видишь сам.
Ты рядом с землею обетованной
Айда в Стаханов, там столько плана,
Что хватит на весь Амстредам!»

Простор был вечернею мглою скован.
Стояла зима. Был февраль и холод.
Был месяц голоден, как вурдалак.
Тревогой светились вдали терриконы,
на Украину валили циклоны,
и души тонули в высоких снегах.

На сорок пятом же километре
они застряли в злой круговерти,
и ночь окружила их мраком густым.
Водитель промямлил: «Йохан, братишка,
по ходу, выходит, что всем нам крышка,
молись своим растаманским святым!»

Замерзло горючее, стихли споры.
Смерть подошла из портов Азова,
и демон печали над ними летал.
Выпив дезодорант, чтобы согреться,
Он звонил, пока еще билось сердце,
но телефон ему отвечал:

«На данный момент абонент не доступен.
Жизни ход сложен и не предсказуем,
ты будто тонешь среди реки.
Смерть твоя – небольшая утрата,
просто меняется оператор,
и исчезают входные звонки.

Сергій Жадан – «Він був листоношею в Амстердамі»

Він був листоношею в Амстердамі,
слухав аббу, сидів на трамі,
дивився порно у вихідні.
Друзі його, пияки-радикали,
говорили: „Ми все провтикали,
ми, можна сказати, по вуха в лайні.

В країні стагнація і мудацтво,
лібералізм і продажне лівацтво,
і неясно, що нас трима на плаву.
Євросоюзом керує сволота.
Вони говорять – „Свобода, свобода»,
а піди-но, купи нормальну траву.
Але на Сході ще є країна,
вона сьогодні, можливо, єдина,
де сонце свободи не встигло зайти.
Де вірять в людину – вільну, розкуту.
Спробуй пробити канали збуту,
давай наведемо культурні мости!

Там втіха сходить на кожну хату.
Церкви московського патріархату
знімають вроки і славлять джа.
Мануфактура та інші крами
там контролюються профспілками,
і співом ясніє колгоспна межа!
Там п’ють абсент при застудній хворобі.
Там демони у жіночій подобі,
сховавши в горлі темну пітьму,
сповнять усяку твою забаганку.
Давай, чувак – привези афганку!» –
повторювали вони йому.

І він ступив на цю дивну трасу.
Авіалініями Донбасу,
де на сніданок – лише бухло,
мріючи про країну шалену,
він вилетів за кордони шенгену,
лишивши все, що в нього було.

Ступивши на землю в місті Донецьку,
з усіх іноземних знаючи грецьку,
котру тут нібито знали всі,
він трапив до рук дивовижній парі –
водій на форді й друг на кумарі.
І сяяли зорі у всій красі.
Водій сказав: „Все нормально, зьома,
давай, почувайся у нас, як вдома,
тут друзі навколо, бачиш і сам.
Ти трапив на землю обітовану.
Їдьмо в Стаханов, там стільки плану,
що вистачить на весь Амстердам!»

Був простір вечірньою сутінню скутий.
Стояла зима. Починався лютий.
І місяць за ними гнався, як птах.
Тривожно світилися терикони,
на Україну ішли циклони,
й душі тонули в глибоких снігах.
На сорок п’ятому кілометрі
вони застигли в злій круговерті,
і тьма огорнула їх мулом густим.
Водій промовив: „Йохан, братішка,
по ходу, виходить, усім нам кришка,
молися своїм растаманським святим!»
Замерзло пальне і стихала мова.
Смерть надійшла із портів, з Азова,
і демон смутку над ними літав.
Випивши дезодорант, щоб зігрітись,
він намагався комусь дозвонитись,
але телефон йому відповідав:
„На даний момент абонент недоступий.
Життя – процес взагалі підступний,
так ніби тонеш серед ріки.
Смерть твоя – невелика втрата,
просто змінюється оператор,
й повільно зникають вхідні дзвінки».

Сергей Жадан – «Плыви, рыба»

Сергей Жадан – «Плыви, рыбка»
Перевод – Елена Заславская

* * * 
Плыви, рыбка, давай, – 
это твои острова,
это твой дом родной,
это твой рулевой:
он прокладывает маршрут,
шьет тебе парашют, 
пасет тебя в глубине
при верном своем руле.

Когда зеленые огоньки
падают в устье руки,
взявшись за свой штурвал
судьба говорит слова:
вот – сладкие сны мои,
вот – рыбацкие корабли,
это – течение, это – ночь
а это – смерть моя, точь в точь.

Жизнь – это тишь и смех. 
Ее хватит на всех.
Хватит и тем, и другим –
всем любовям моим.
Потому лети, рыбка, лети –
я знаю все опасности на пути,
каждый мост и маяк,
но делаю все не так.

Только твои голоса,
тайны и чудеса,
только суровый пост,
и каждый город мне порт. 
Люби, рыбка, люби,
пусть без надежды и 
безнадежно, бессмысленно, зря,–
радуйся, рыба моя.

Любовь стоит всего –
отчаяния твоего,
стоит твоих разлук,
адской боли и мук,
воя, ночей без сна,
милосердия и безумств,
даже жизни стоит она
а про смерть я и не говорю.

Сергій Жадан – «Пливи, рибо, пливи»

Пливи, рибо, пливи – 
ось твої острови,
ось твоя трава,
ось твоя стернова:
править твій маршрут,
шиє тобі парашут,
пасе тебе в глибині
при своєму стерні.
Коли зелені зірки
падають в гирло ріки,
тоді твоя стернова
промовляє слова:
це ось – мої сни,
це – рибальські човни,
це – ніч, це – течія,
це – смерть, певно, моя.
Життя – це тиша й сміх.
Його стане на всіх.
Його вистачить всім – 
всім коханням моїм.
Тому лети, рибо, лети – 
я знаю всі мости,
знаю всі маяки,
роблю все навпаки.
Лише твої слова,
лише таємниці й дива,
лише сповідь і піст
в одному з портових міст.
Кохай, рибо, кохай,
хай безнадійно, хай,
хай без жодних надій –
радій, рибо, радій.
Любов варта всього – 
варта болю твого,
варта твоїх розлук,
варта відрази й мук,
псячого злого виття,
шаленства та милосердь.
Варта навіть життя.
Не кажучи вже про смерть.

The year of war. Poems with quotes

Автор переводов пожелал остаться  неизвестным. Перевод осуществлен при участии Irene Zugasti Hervás Читать полностью

How the Republic comes up

Автор перевода пожелал остаться  неизвестным. Перевод осуществлен при участии Irene Zugasti Hervás

How the Republic comes up

How the Republic comes up:
Blood is mixed with soil,
The fights are going on near the Mariupol*
And near Nijnaya Olkhovaya**.

Novorossia is arising,
Coming out from the thunder storm,
Hanging over us, like a space, full of stars,
Of our realities and our dreams.

If i die — I’ll spring up as spikes,
Of the warm, golden breads***,
Pray for me to the Lord****,
Because I’m fighting for love

To my Motherland, small, or big,*****
Try to clear it out now.
But our fathers were buried here,
As long as our kids here were born.

And to give my life and my youth
For the Motherland, I am ready.
Is it Rus’******, or Novorossia,
I don’t care — It’s my home.

How the Republic comes up:
Blood is mixed with soil,
The fights are going on near the Mariupol*
And near Nijnaya Olkhovaya**

* Mariupol — a city in the area of Donbas, which were under the war activity. Mariupol had around 460 000 citizens (2013 year).

** Nijnaya Olkhovaya — small village, which suffered a lot in case of military actions. Before had around 800 citizens.

*** Spikes of breads — it Russian language is a symbolic name of all spikes, like rye and wheat, which are mostly used to produce typical bred in Russia.

**** Lord — means God.

***** Small or big motherland — in Russian language «Small motherland» means the area of your roots, and the»Big motherland» — is an actual country where you was born. Sometimes it doesn’t depend on geography or politics. For example Israel is called «Small motherland» for jewish people, independent of where do they live. Some people of Donbas call Russia or Rus’ as a «Big Motherland», and Donbas — as a «small» one.
******Rus’ — name of an ancient Russia, which included areas of Donbas. Читать полностью

Among our wild fields

Автор перевода пожелал остаться  неизвестным. Перевод осуществлен при участии Irene Zugasti Hervás

Among our wild fields

Among our wild fields, there are blooming feather and poppy,
Full of snaking tank-cuts, like black ribbons,
And the soldier grows into the new exist,
Now he is a hero. Postmortem.

Among our wild fields, there are saltbush and wormwood,
Mad heads, mad winds.
We’ll put the crosses around the burial hills,
And compose new legends.

Among our wild fields, that are grey of the ashes,
The stems of the everlasting flowers became black,
Here we will die with our enemies,
But in our steppe*, on our Donbass’s ground.

Among our wild fields, there are blooming feather and poppy,
Full of snaking tank-cuts, like black ribbons,
And we will lay down our lives, all as one,
For the rising of our Victory flag!

*steppe — is a type of wide, wild fields, mostly covered with different types of herbs and small bushes. Читать полностью

On the main barricade

Автор перевода пожелал остаться  неизвестным. Перевод осуществлен при участии Irene Zugasti Hervás

On the main barricade

On the main barricade,
Wearing a white balaclava
He watches at the Death.
And she looks so bright,
Her mouth, stained with blood, like with red lipstick,
Tells him: «Come to me.
Oh, how will i love you,
Kiss you, take care of you,
I will take you out of here,
And you name will be forgotten.
My feather grass bed,
Covered with a fresh dew,
I will put you down into it,
And you will forget about everybody.

But he’s still standing, my soldier,
Although en enemy already has him in his crosshairs.
And he is with death, face to face,
But in his wide pupils is a bright light shining. Читать полностью

Were are all the heroes now?

Автор перевода пожелал остаться  неизвестным. Перевод осуществлен при участии Irene Zugasti Hervás

Were are all the heroes now?

Where are all the heroes now?
The heroes are sleeping tight!
In the field, behind the town,
Laying unburied,
Red grass is growing through their chests,
There’s no more shining light in their eyes,
And their lips are bloodless,
No name, no number,
Nobody knows them.
They’ll just go down into the history,
The history of the people,
And the soil will be more fertile,
That soil, that was fed with blood. Читать полностью

We are separated by the borderline

Автор перевода пожелал остаться  неизвестным. Перевод осуществлен при участии Irene Zugasti Hervás

We are separated by the borderline

We are separated by the borderline.
The frontline, the line of life.*
We will dream about each other**,
Only this remains.

I didn’t forget about nothing…
But again — another time,
Mobile connection ends up suddenly,
Remains only connection of our hearts.

No forgive, no revenge,
Only pain, rushing out of my chest.
There is no more ways of connection,
Remains only the Milky Way.

And with help of the shining stars in the sky,
Over exploded bridges,
I am flying, to meet you,
At he height, that you have just cleared.

* here means line on the human’s hand, «line of life» in hand-reading and chiromancy.
** here means to see someone in the dream while sleeping Читать полностью

These russians

Автор перевода пожелал остаться  неизвестным. Перевод осуществлен при участии Irene Zugasti Hervás

These russians

These russian boys never change:
War, revolution, «russian roulette».
To die, before getting old,
As in 19-th, as in 20-th
And 21-st centuries.

These russian girls never change:
Decabrists’s wife*, sister of mercy.
To love, to save lives,
Until heart beats in her chest,
As in 19-th, as in 20-th
And 21-st centuries.

Oh, my russian boy:
War, militia. To die for the Motherland.
Nothing will never change,
Nothing will never change.
Beasts are dancing,
And angels are at the door of eternity.

Oh, I am your russian girl:
Red cross, white bandage, pure alcohol**.
In this meet grinder of dishumanity***,
I’ll give you a shield,
Made of my prays.

Spring is coming. Blossoming apple-trees
Are singing about clean life, without dust of death,
And they seems to be orthodox****, like russians,
That are getting up from their knees after the pray.

* Decabrists — is a name of rebels, who took part in a huge revolt against Nikolay 1-st in December of 1825. A lot of rebels were punished later, many of them were sent to Syberia to work in hard labor-camps. 11 women, the wifes of rebels, went to Syberia with husbands, nevertheless they didn’t have to do it. So in russian language «Decabrist’s wife» is a symbol of the most understanding, loyal and loving woman, who will support ideas of her man and follow him even to the hungry and cold place.

**Pure alcohol — here menas medicinal alcohol, of 96%, which is used to desinfection.
***Dishumanity — here author uses not existing word in russian, which mean that humanity goes back, all the people are doing anti-human things.
****Orthodox church — type of Christianity, which is mostly spread among russian people. Читать полностью