Jelena Saslawskaja. Dе nachdichtung von A. Filyuta M. Kniep
*1*
Wie kommt das Schicksal?
Als Schützenpanzer
Über mein Land.
Stöhnen
Diejenigen, die schon tot sind,
Und diejenigen, die noch leben,
Werden nahebei ins Federgras
Fallen,
Heiß vom Blut,
Salzig vom Blut,
Rot vom Blut
Der Söhne von Luhansk.
So kommt das Schicksal-
— Als kannibalische Kriegslust.
*2*
Wie kommt das Schicksal?
Mit dem Getöse der Granatwerfer.
Zuerst zittern die Hände,
Doch dann,
Dann klammerst du dich fester
An dein AK-47
Oder an das, was du gerade in der Hand hältst.
Im Schützengraben,
Dem Abgrund, der meinen kornblumenblauen Himmel
Und meine goldenen Felder
Entzwei riss.
Da kommt das Schicksal,
Und du schreist ihm zu: „Halt“!
*3*
Wie kommt das Schicksal?
Mit den Tränen der Kinder und Mütter,
Ein Sarg folgt dem anderen,
Das Unglück klopft an der Tür,
Und plötzlich stocken die Tränen im Hals,
Und das Herz zittert nicht mehr,
Und im selben Augenblick ist alles, was von dem bleibt,
was jetzt über meine Heimat rollt – die Schande.
Denn das Schicksal — das sind wir,
Diejenigen, die den Widerstand,
Und die heilige Pflicht der Verteidigung gewählt haben.
Так насувається доля
*1*
Як насувається доля?
БТРами
По моїй землі.
Стогнуть
Ті, що померли,
А ті, що живі
Ляжуть поряд
У ковилі,
Гарячі від крові,
Солоні від крові,
Червоні від крові
Луганських синів.
Так насувається доля –
Людожерським бажанням війни.
*2*
Як насувається доля?
Під мінометний грім.
Спочатку тремтять долоні,
Але потім
Міцніше тримаєш
Свій АК-47,
Або що там є під рукою.
В окопі,
Як у прірві, що розірвала навпіл
Небо моє волошкове
Й поля мої золоті.
Так насувається доля,
А ти все кричиш їй: «Стій».
*3*
Як насувається доля?
Сльозами дітей, матерів,
Йде труна за труною,
Горе заходе у дім,
І раптом сльози застигають у горлі,
І серце вже не тремтить,
І цієї самої миті все, що лишається тим,
Хто йде по моїй землі –
Це сором.
Бо доля – це ми,
Ті, що обрали опір,
Й святий обов’язок боротьби.