«Те, що вона пише, нагадує серцебиття. Не даремно вона постійно згадує про серце, яке «б’ється, ніби йо-йо на тонкій аорті». Ритміка цієї книги відтворює збите дихання при короткій розмові, або рвані фрази спілкування через скайп, або короткі речення вуличних листівок, що наговорюються через захлинання й крик, через мовчання і шепіт. Ця поезія дивовижним чином поєднує луганську локальність із відкритістю, котру надає мережа. І досягається це за допомогою якихось простих і ненадійних, на перший погляд, речей —любові, ненависті, легень і власного серця, про яке вона ніколи не забуває», — поет Сергій Жадан
Елена Заславская.Бдыщь-мен и Ко